Замок Берегвар

Замок Берегвар - споруда, що збудована в середині XIX столітті в неоромантичному стилі. Палац розташований поблизу села Чинадієво, неподалік від Мукачева.Колись тут була резеденція та мисливський будинок для родини графів Шенборнів. Проте з 1946 року і до сьогодні він слугує санаторієм.Будівля замку Берегвар побудована за астрономічнім принципом. Тобто, кожен елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, а й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року.У палаці — 52 димоходи, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів. 

Довколо палацу існує чудовий англійський сад. Тут росте великакількість рідкісних рослин: італійські гліцинії, веймутові сосни, тиси і магнолії, японська сакура. У глибині саду можна знайти Джерело Краси. Якщо вмитись у ньому, довго не будете старіти. Це не легенда, адже серед дерев причаївся бювет з цілющою мінеральною водою, насиченою корисними речовинами. У центрі саду викопане декоративне озеро — варто звернути увагу на його абрис. Як і архітектурна композиція замку, озеро має символічне значення — його обриси відтворюють мапу тогочасної Австро-Угорської імперії, адже володарями цього палацу була династія німецьких графів Шенборнів.

Чим відомий палац Шенборнів?

Вежі та стіни Берегвару наче позичені з лицарського роману або казки про чаклунів та героїв. Тож не дивно, що за часів СРСР замок любили використовувати як декорацію для зйомок кіно. Тут знімались фільми "Долина синіх скель", "Не покидай", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Снігова королева". Також, тут проходили зйомки серіалу "Доярка з Хацапетівки".

Легенди

Мені вдалось знайти три легенди про палац Берегвар.

"Подружня зрада"

Якось господар зібрав вельмож на полювання. Усі залюбки подалися в ліс, лише молодий офіцер через погане самопочуття залишився в палаці.
Повернувшись додому, граф не зустрів свою дружину і вирушив на пошуки. Свою кохану він побачив в обіймах красеня. Господар замку не зумів підняти руку на дружину, та подружня зрада шалено його розлютила. Він наказав прислузі ніколи не згадувати імена цих двох, а час, коли це сталося, назавжди стерти з циферблатів. З тих пір на годинниках зникла позначка 4. Кажуть, що написи свіжою фарбою з'явилися лише після того, як замок Шенборнів націоналізували. 

"Ціна грошей" 

Один із переказів розповідає, що, проживаючи в замку, граф спорудив великий сейф, в якому знаходився стіл і стілець. Сейф був таких розмірів, що можна було прямо в ньому виписувати чеки. Кажуть, що одного разу граф зайшов до сейфу і за ним зачинилися двері так, що він не міг вийти звідти. Він і стукав, і гукав, однак його ніхто не чув, бо поблизу нікого із прислуги не було. Коли помітили, що графа ніде в замку немає, почали його шукати скрізь і всюди. Та пошуки були марні. На третій день до прислуги дійшло подивитися ще у сейфі. Коли зламали сейф, то графа знайшли вже мертвого. На столі помітили клаптик паперу, на якому граф написав передсмертні слова: "Можна володіти великими грішми, але не мати від них ніякої користі."

"Про доньку графа"

Народилася в графа маленька донька. А для того, щоб їй не було сумно в замку, з бідної сім’ї взяли малень­ку дівчинку, яка б проводила час, гуляла з маленькою графинею. Минали роки. Коли графині виповнилося десять років, батько відправив її до столиці Австрії – у Відень. Там навчали її панським манерам, грі на фортепіано, аби добре знала танцювати, оволоділа кількома іноземними мовами. Пробігло десь десять років. Молода графиня приїхала в Карпатський замок. Та коли побачила ту дівчину, з якою провела дитинство, дуже здивувалася. Хоча графиня була вродливою, проте перед бідною служанкою її врода тьмяніла. Гуляючи одного дня з дівчиною по парку, графиня почала розпитувати, звідки в неї така дивовижна краса. Бідна дівчина відповіла, що вона щоранку ходить до лісового джерела, яке недалеко від замку, і вмивається тою водою. Молоду графиню взяла велика заздрість. Почала підмов­ляти батька, щоб той покарав служницю, бо, мовляв, хотіла штовхнути її з гори у прірву. Граф наказав закувати служницю у підземелля замку. Тим часом графиня таємно ходила до лісового джерела і вмивалася свіжою водою, однак доля була немилосердною до неї. Одного весняного дня за нелюдський вчинок ведмідь роздер її біля джерела. Граф випустив з підземелля служницю, яка всіх дивувала своєю красою. Відтоді те лісове джерело стали називати Джерелом Краси.