Свірзький замок

Розташований в селі Свірж, в передмісті Львова. 

У ХV столітті, коли замком володіла сім'я Свірзьких, споруда була одноповерховою і нагадувала прямокутник. Стіни фортеці мали довжину 25х52 метрів. Були створені підземелля та магнатська резиденція, а сама споруда укріплювалась двома вежами по краях. Слід зазначити, що західна вежа і досі входить в комплекс оборонних споруд замку.

Сьогодні споруда має вигляд трапеції з оборонними вежами по торцях та двома різнорівневими дворами, які з'єднані лише сходами. Від пишного палацу збереглися лише фронтони, різьблені ставні, кам'яні вази, що розташовані біля сходів та грифон на одному з фасадів.

Відразу за дерев'яним мостом, що колись був підйомним, гостей зустрічає в'їзна вежа Південного двоповерхового корпусу. Далі можна побачити затишний Внутрішній двір з круглою клумбою, яка обкладена червоною цеглою.

По сходинках одномаршових центральних сходів, по боках обкладених вазонами, можна дістатися до відкритої тераси Центрального фасаду з підвалом та Парадного корпусу, до якого з боків примикають Східний і Західний корпус. Кожен корпус відповідно обладнаний підвалом. Слід зазначити, що Західний корпус служив надійною перешкодою між двома дворами, і мав два поверхи з боку Внутрішнього двору, і чотири — з Господарського.

Господарський двір розташований рівнем нижче від основного корпусу і сполучається з ним лише за рахунок сходів у Західному корпусі. З трьох інших сторін подвір'я обнесене одноповерховими господарськими приміщеннями, такими як стайня, кухні й інші. Його перевагою є власний вихід назовні фортеці зі сторони півдня. А ближче до півдня — розташований замковий колодязь.

Також, тут знаходиться Покровська церква та Успенський костел.

Чим відомий Свірзький замок?

Тут як і в Підгорецькому та Золочівському замках проводилися зйомки фільму "Д'Артаньян і три мушкетери". Саме Свірзький замок зіграв роль Бетюнського монастиря, в якому отруїли Констанцію.

Золочівський замок

Золочівський замок збудований у першій третині XVII століття на кошти Якуба Собєського. Він був побудований за голландським принципом оборонних споруд, складався з оборонних стін у вигляді квадрата 135 на 135 метрів і внутрішнього двору з розкішними житловими приміщеннями у вигляді квадрата 110 на 110 метрів. Форма фортеці-бастіону дозволяла розмістити гармати так, щоб охопити всі сторони.

У Китайському палаці проведена реставрація і у травні 2004 року він відкритий для туристів. 9 серпня 2009 року відбулося відкриття експозиції відреставрованого Великого (Королівського) палацу.

Легенди

Золочівський замок не є винятком серед замків, в котрих є своя таємнича історія. 

Замок має свою героїню — Білу пані, котра, начебто, бродить його коридорами та підвалами. Ймовірно, вважають любителі містики, це примара дружини Яна Третього Собеського — Марія Казиміра д‘Аркуін. Є легенда про те, що пані власноруч командувала захистом замку під час турецької облоги. 

Цікаво, що зовсім недавно, в стінах Китайського палацу з'явився ще один гість з царства Аїда — Чорний лицар. Подейкують, що це привид Яна Третього, який все шукає тай шукає свою кохану супутницю життя — Марисеньку, тай не знаходить. 

А ще стіни говорять про надзвичайний гонор своєї господині Марії, яка вміло оминала осудження й чутки тодішньої знаті, які переслідували її довший час. Одна з таких чуток, що вона сама отруїла свого першого чоловіка — Яна Замойського. Та, незважаючи на перекази та бувальщину, легенди й чутки, Марія Казиміра д‘Аркуін залишається однією з найвпливовіших жінок свого часу.

Олеський замок

Олеський замок - видатна пам'ятка української архітектури, що була споруджена приблизно в XIII столітті. Він розташовується на стрімкому 50-метровому пагорбі в селі Олесько, Львівської області.

На сьогоднішній день олеський замок містить безліч відомих експонатів. Історики налічують більше 1500 експонатних одиниць, серед яких – чимало українських ікон, дерев’яні скульптури, мармурове погруддя королеви Варвари Радзивіл, портрет магната Миколи Василя Потоцького, батальна картина «Битва під Віднем», унікальна колекція творів скульптора Івана Пінзеля, західноєвропейські гобелени у дусі бароко та маньєризму, оригінальні меблі 17-18 століття і безліч інших цінних історичних пам’яток.

Чим відомий Олеський замок?

З цією памяткою архітектури пов'язано чимало видатнх історичних діячів не тільки України, а й світу. З 1340 року Олеським замком почав володіти литовський князь Любарт, а згодом, через 26 років, він перейшов у володіння польського короля Казимира Великого. А у 1627 році тут народився майбутній король Речі Посполитої Ян Третій Собєський. 

Також, замок "грає" роль в кіно. Серед відомих стрічок "Борис Годунов", "Пастух Янко",  "Три мушкетери".

А ще, розповідають, що саме тут, у стінах Олеського замку, капуцини вперше зварили новий напій - каву.

Легенди

Олеський замок, як і чимало інших старовиних споруд має свої легенди.

Існує дві легенди, що пов'язані з назвою замку. В обох фігурує дівчина з чудовим українським іменем Олеся. Перша сповіщає про те, що у останнього оборонця захисної споруди старости Івашка Прислужича була донька, яка піднімала бойовий дух в рядах олеських захисників і завжди залишалась з ними до кінця навіть у найнесприятливіших умовах. Інша, більш романтична, розповідає про дівчину, яка тікаючи від татар, омивала слізьми луги й поля. Там, де падали її сльози розливались життєдайні джерела. Обидві легенди сходяться на тому, що мешканці цієї місцевості назвали своє поселення в честь Олесі, одна мовить, що за мужність та відвагу, а інша — погублену дівочу красу.
Наступна переносить нас у 1615 рік, коли замок був володінням магната Івана Даниловича. У нього була чарівна донька - Маріанна. В неї до нестями був закоханий син коронного гетьмана Речі Посполитої Адам Жолкевський. Шляхтич Адам був непоганою партією для будь-якої панни, але Данилович бажав собі більш заможного зятя. Доведений до відчаю Адам вирішив привселюдно зажадати згоди батька на шлюб з Маріанною, але отримав принизливу відмову. Гордий шляхтич у розпачі встромив собі ніж прямісінько в серце і тим поставив крапку в історіі  своєї трагічної любові. Тіло його не поховали по католицькому обряду, а просто викинули в болото. Але, чи була то крапка? Кажуть, що і сьогодні його неупокоєний дух блукає навколо замку, зітхає з розпуки і невтомно шукає своє втрачене кохання. Невтомно, але марно…

Інша історія розказує про народження особливої дитини – хлопчика. Це сталося в 1629 році. Тоді замок оточили татари і, до всього, почалася сильна гроза. Бабця-повитуха прийняла дитинку і поклала на чорний мармуровий стіл. В ту ж мить в стіл влучила блискавка. Стіл розколовся навпіл, бабця оглухла, а маля залишилось неушкодженим. Тоді йому напророкували величне майбутнє. Пройшли роки і хлопчик став відомий всьому світу, як король Ян III Собеський.

Не забудемо також про чеського монаха Яна Каспера, який жив в монастирі капуцинів. Одного дня, а це був день святого Антонія, коли тисячі прочан прибули, щоб поклонитися його мощам, цей Каспер на очах у всіх викинувся у глибоченний колодязь. Олещани вірять, що Бог простив йому цей гріх, бо Ян ніби був душевнохворий, але дух його досі бродить келіями монастиря і не має спокою і миру.

А інші кажуть, що монах цей був легковажний, полюбляв навідувати вільних жіночок, за що його монастирська братія живим замурувала в цегляну стіну, де в нього був час подумати про монаші обіти, поки він не помер від голоду. Тому і дух його томиться жагою помсти аж донині і не може покинути стін, де він так тяжко страждав. А скелет його нібито знайшли під час реконструкції в стіні, але, по необережності, спалили.

Замок Берегвар

Замок Берегвар - споруда, що збудована в середині XIX столітті в неоромантичному стилі. Палац розташований поблизу села Чинадієво, неподалік від Мукачева.Колись тут була резеденція та мисливський будинок для родини графів Шенборнів. Проте з 1946 року і до сьогодні він слугує санаторієм.Будівля замку Берегвар побудована за астрономічнім принципом. Тобто, кожен елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, а й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 — за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року.У палаці — 52 димоходи, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 — за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів. 

Довколо палацу існує чудовий англійський сад. Тут росте великакількість рідкісних рослин: італійські гліцинії, веймутові сосни, тиси і магнолії, японська сакура. У глибині саду можна знайти Джерело Краси. Якщо вмитись у ньому, довго не будете старіти. Це не легенда, адже серед дерев причаївся бювет з цілющою мінеральною водою, насиченою корисними речовинами. У центрі саду викопане декоративне озеро — варто звернути увагу на його абрис. Як і архітектурна композиція замку, озеро має символічне значення — його обриси відтворюють мапу тогочасної Австро-Угорської імперії, адже володарями цього палацу була династія німецьких графів Шенборнів.

Чим відомий палац Шенборнів?

Вежі та стіни Берегвару наче позичені з лицарського роману або казки про чаклунів та героїв. Тож не дивно, що за часів СРСР замок любили використовувати як декорацію для зйомок кіно. Тут знімались фільми "Долина синіх скель", "Не покидай", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Снігова королева". Також, тут проходили зйомки серіалу "Доярка з Хацапетівки".

Легенди

Мені вдалось знайти три легенди про палац Берегвар.

"Подружня зрада"

Якось господар зібрав вельмож на полювання. Усі залюбки подалися в ліс, лише молодий офіцер через погане самопочуття залишився в палаці.
Повернувшись додому, граф не зустрів свою дружину і вирушив на пошуки. Свою кохану він побачив в обіймах красеня. Господар замку не зумів підняти руку на дружину, та подружня зрада шалено його розлютила. Він наказав прислузі ніколи не згадувати імена цих двох, а час, коли це сталося, назавжди стерти з циферблатів. З тих пір на годинниках зникла позначка 4. Кажуть, що написи свіжою фарбою з'явилися лише після того, як замок Шенборнів націоналізували. 

"Ціна грошей" 

Один із переказів розповідає, що, проживаючи в замку, граф спорудив великий сейф, в якому знаходився стіл і стілець. Сейф був таких розмірів, що можна було прямо в ньому виписувати чеки. Кажуть, що одного разу граф зайшов до сейфу і за ним зачинилися двері так, що він не міг вийти звідти. Він і стукав, і гукав, однак його ніхто не чув, бо поблизу нікого із прислуги не було. Коли помітили, що графа ніде в замку немає, почали його шукати скрізь і всюди. Та пошуки були марні. На третій день до прислуги дійшло подивитися ще у сейфі. Коли зламали сейф, то графа знайшли вже мертвого. На столі помітили клаптик паперу, на якому граф написав передсмертні слова: "Можна володіти великими грішми, але не мати від них ніякої користі."

"Про доньку графа"

Народилася в графа маленька донька. А для того, щоб їй не було сумно в замку, з бідної сім’ї взяли малень­ку дівчинку, яка б проводила час, гуляла з маленькою графинею. Минали роки. Коли графині виповнилося десять років, батько відправив її до столиці Австрії – у Відень. Там навчали її панським манерам, грі на фортепіано, аби добре знала танцювати, оволоділа кількома іноземними мовами. Пробігло десь десять років. Молода графиня приїхала в Карпатський замок. Та коли побачила ту дівчину, з якою провела дитинство, дуже здивувалася. Хоча графиня була вродливою, проте перед бідною служанкою її врода тьмяніла. Гуляючи одного дня з дівчиною по парку, графиня почала розпитувати, звідки в неї така дивовижна краса. Бідна дівчина відповіла, що вона щоранку ходить до лісового джерела, яке недалеко від замку, і вмивається тою водою. Молоду графиню взяла велика заздрість. Почала підмов­ляти батька, щоб той покарав служницю, бо, мовляв, хотіла штовхнути її з гори у прірву. Граф наказав закувати служницю у підземелля замку. Тим часом графиня таємно ходила до лісового джерела і вмивалася свіжою водою, однак доля була немилосердною до неї. Одного весняного дня за нелюдський вчинок ведмідь роздер її біля джерела. Граф випустив з підземелля служницю, яка всіх дивувала своєю красою. Відтоді те лісове джерело стали називати Джерелом Краси.

Ужгородський замок

Також, прикрасою нашого краю є фортеця у Ужгороді. Вона розташована на вершині замкової гори над містом та оперезана ровом. Відомо, що ця споруда була зведена в кінці Х століття, тобто їй вже понад тисячу років.
Звісно, протягом такого довгого періоду замок зазнав безліч змін та перебудов. Отож, від старовинного замку збереглися лише частина фундаменту в підземеллях і подекуди давні карнизи з романським орнаментом. Замок має форму неправильного чотирикутника з масивними бастіонами по кутах та оточений з трьох боків сухим каналом, а з північно-східного боку – обривом. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягає 2,5-3 м.
Спочатку через канал було кинуто підвісний міст, а з другої половини XVIII ст. його замінили насипом.

Тут є внутрішній дворик, де міститься колодязь, видовбаний в скелі. Також, в підземеллі є каземати, що використовувалися, як комори в мирний час і в якості схованки під час війни. Крім того, тут знаходилися в'язниці та камера тортур.

Легенди

Взагалом про Ужгородський замок існує три легенди, проте дві з них є різними версіями однієї і тієї ж самої історії. 

У першій легенді події відбуваються у XVIII столлітті, під час володарювання графа Другета. Він мав доньку.
Один з сусідніх воєвод прагнув захопити фортецю і для досягнення своєї мети він переодягнувся незнайомцем, щоб дізнатися, як це зробити. Знаходячись в Ужгороді, він випадково познайомився з дочкою графа, вони закохались. Дівчина розповіла кохану про всі таємниці замку, те, що знала лише її сім'я. Коли Другет довідався про це, він наказав замурувати дочку в стіні замку, а воєводу - стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.
Друга легенда  також про потаємний хід, але замість воєводи дівчина покохала слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила його, де вони увечері зустрінуться — біля самотнього дуба, що ріс посеред галявини неподалік від Ужгородського замку, до якого вів потаємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець замість своєї коханої, яку він чекав із нетерпінням, побачив перед собою трьох відданих своєму панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч з коханим. У замку, на очах у дівчини, його стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З тих часів привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.
Третя легенда розповідає про бідного селянина-коваля Катка, який був закоханий у доньку воєводи Другета. Про можливість весілля не могло бути й мови. Почувши таку відповідь від доньки воєводи, коваль лишив своє майно та став жити у лісі неподалік фортеці. Невдовзі воєвода стратив доньку через розкриття таємниці ворогу.
Далі історія розходиться:
За одною з версій, селянин повернувсь до села та допоміг облаштувати колодязь у замку. Після чого закінчив життя самогубством і перед цим пообіцяв, що колодязь буде виконувати усі мрії закоханих.
За іншою, селянин після страти доньки був проклятий воєводою, тому втратив людську подобу й став вовкулаком. І тепер зимою високосного року на повний місяць можна почути виття вовка в передмісті замку.

Підгорецький замок

Мабуть, один з найкрасвіших замків, які я відвідувала.

Підгорецький замок – це пам’ятка архітектури, яка є прикладом поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області. Кажуть, що його будівництво відбувалось за участю французького військового інженера Гійома Ле Вассера де Боплана для гетьмана Конецпольського у 1635–1640 роках.

Споруда схожа на квадрат, котрий з східної, західної та південної сторін оточений бастіонами-п'ятикутниками. Також, для оборони, навколо замку вирито глибокий рів. При в'їзді мандрівників зустрічають дві оздоблені великі арки з двома колонами, а північна тераса вражає своїм пишним обрамленням. Також замок був обсаджений чудовим класичним італійським парком, який, на жаль, не зберігся до наших днів.

Чим відомий Підгорецький замок?

Збереглись свідчення про те, що в замку зупинявся автор «Людської комедії» французький письменник Оноре де Бальзак. Велику популярність замку принесла «роль» у радянській екранізації «Трьох мушкетерів» у 1978 році. Досить згадати культову сцену відважної боротьби д'Артаньяна з кардиналовими гвардійцями, яка була відзнята на сходах Підгородецького замку. Окрім цієї стрічки, тут були відзняті такі кіно-легенди: «Помилка Оноре де Бальзака», «Дике полювання короля Стаха», «Богдан Хмельницький» та «Потоп».

Легенди

В кожного замку чи старовинній споруді мусить бути своя моторошна легенда або історія.І Підгорецький замок не став винятком, існує легенда про Білу Панянку, яка начебто досі блукає підвалами замку стогнучи. Ця містична постать привертала до себе увагу іноземних «мисливців за привидами», вітчизняних екстрасенсів, любителів сенсацій та просто людей, котрі закохані у готику. 

Ця легенда пов'язана з правлінням Вацлава Жевуцького. Він одружився на молодшій за нього майже на 40 років дівчині Марії. Вже немолодий чоловік ревнував свою вродливу дружину до всіх без винятку, навіть до прислуги. Подейкують, що графиня переховувалась від нав'язливого й ревнивого чоловіка у парку, де омивала слізьми галявини й квіти, нарікаючи небесним птахам на своє нещасливе заміжжя. 

Одного разу панянка не повернулась з прогулянки. За легендою ревнивець звів жінку в могилу. Існує кілька версій:Жевуський чи то закатував дружину, чи звелів замурувати її у стінах палацу заживо. З того часу вона ходить замком, благаючи здійснити християнський обряд перепоховання. Працівник Підгорецького замку, запевняють, що привид і досі бродить палацом.

Також існує ще одна легенда про алхіміка Северина Жевуського. Дехто вірить, що під землею існує багато скарбів й безцінних напрацювань алхіміка. А він сам, вірніше його тінь, часто запрошує відвідувачів до скарбниці. Правда, чомусь таких сміливців немає…